Відпочивали ми з жінкою 2011 року в грудні місяці в Йорданії! Це, скажу вам, щось особливе! Країна для туристів досить дорога і подорож обійшлася нам в кругленьку суму, але отримане задоволення було варте грошей.
Що таке Йорданія? Це королівство на Близькому сході, поруч - Саудівська Аравія, Ірак, Єгипет і жидостан. На півдні країна виходить невеличкою смугою на Акабську затоку Червоного моря, на півночі - ділить Мертве море з жидостаном. От ми і провели половину відпустки на Червоному морі, половину - на Мертвому. Звичайно, з виїздами на достопримєчатєльності, для чого я узяв там напрокат машину, замовивши її ще з Києва.
Місто Акаба - єдиний порт Йорданії. Зовсім поруч - жидостан, місто ейлат, його видно з пляжа. Акаба - невелике місто, чисте і зелене.
Готель був крутєйший, мережі Movenpick, ось невеликий фрагмент холлу:
На вході висить табличка клубу "Rotary International" - масони, тобто. Ну, ясно, звідки така крутизна. Масони себе не обіжають.
В країні - майже ідеальний порядок. На вулицях чисто, злочинності майже зовсім нема. Можна залишити відкриту машину хоч на добу й більше - ніхто нічого не вкраде. Кишенькових злодіїв теж немає. На дорогах часто стоять військові і поліцейські пости, по місту теж їздить поліція. Ми відчували себе і на вулицях міста, і за містом у повній безпеці. Атмосфера спокою і безпеки немовби оточує тебе повсюди. Араби - народ дружелюбний, чесний і культурний, відчуваються древні традиції. Англійську розуміють майже усі, проблем зі спілкуванням немає. Багато хто знає і російську. Жінки ходять у платочках. Ходять неторопливо, з достоїнством, не то що наші, котрі біжать за трамваєм з кульками в руках... Бачив чимало жінок у платочках за кермом недешевих машин. Один місцевий навіть запросив нас до себе у дім, його жінка ходить і вдома у платочку, їй 45 років і вона народила йому 10 (десять) дітей, а сама виглядає чудово, на 29-30 років максимум! От вам і знедолені женщіни востока... Дітей там дуже люблять, з дітьми ходять у парк і папи, і мами. Увечері багато сімей приїжджає на набережну, просто дивляться на море і спілкуються (тихо спілкуються, не оруть, як наше бидло). Мужчини багато курять, але жодного разу я не бачив, щоб хтось ішов по вулиці і курив серед перехожих, або ще десь в громадському місці. Спиртне не п'ють взагалі. В ресторанах туристам наливають, звичайно; але я за всю поїздку (та й взагалі за останні 2 місяці) ні грама не употребив, нехай жидомасони самі своєю біологічною зброєю травляться. А ще ні разу не бачив там дебілів в навушниках; ні разу не бачив молодь, тупо уставившуюся в екран телефона, хоч телефони у них недешеві. Гучна музика з вікон і машин лунає рідко, і це виключно арабська музика, а не жидомасонсько-підараський тупий сучасний гуп-гуп... Не бачив машин з затемненими стеклами, як у Києві. Дороги в прекрасному стані, причому не тільки основні. Словом, не помітив там жодних ознак бидлізму, притаманного всім християнським країнам, де правлять жиди (чи не черговий привід задуматись про суть християнства?).
У країні просто безліч котів, як у місті, так і в селах. Я кормив там і ресторанних, і вуличних котів. Є коти навіть в пустелі!
Це - пустеля Ваді Рам. Я замовив тур по пустелі з ночівкою ще з Києва, це бедуїнський бізнес. Словами пустелю не описати. В ній стоїть абсолютна тиша, яку порушують тільки зрідка голоси пташок та вітер.
Я трохи розговорився з нашим гідом, бедуїном. Кажу, от у вас класно, такий порядок у країні, і портрети короля повсюди - ви його любите, видно, в ресторанах крутять про нього документальні фільми. Він каже, так, короля любимо. Порядок у нас від того, що ми одне плем'я, і король наш теж бедуїн. А в інших країнах нації змішані... Він дослівно так і сказав. Вічна мудрість...
То я там, наверху
До речі, цікава пригода. В бедуїнському таборі ночували ми двоє і ще четверо туристів, маладих піндосів - два чувака і дві тьолкі. Які ж вони галасливі, ці піндоси... Коли вечеряли, вони жодної миті тихо не сиділи - все триндять і триндять, лалала-лалала, язики як помело... Коли стемніло і на небо висипали зірки, ми з жінкою відійшли трохи від табору дивитися на зірки. І дивилися ми на них десь із годину, не менше, бо таких зірок, як там, ми ще не бачили ніде. А піндоси увесь цей час тупо точили ляси біля вогнища і реготали, як дебіли. Може, й бухнули, чорт їх зна. Ну, кому що... Кому зірки і красоти природи, а кому тупі по3,14здєлкі... Коли ми пішли в палатку спати, піндоси ще продовжували своє тупозборище. Крізь стіни палатки звуки до нас доносились точнісінько такі, як від київських гопників уночі на дитмайданчику: бубубу бубубу Гагагагагаааааааа (чувакі), бубубу бубубу Хіхіхіхіхіхіхііііі (тьолки). Яким дисонансом звучали їхні дурні й гучні голоси серед величної тиші пустелі! Потім один з них достав ще якусь балалайку й почав брєнчати на ній... Врешті-решт я не витримав, встав і пішов до них; намагаючись говорити чемно, попросив їх не проізводіть шуму, бо вони тут не одні. Піндоси вибачились і через 20 хвилин і справді розійшлися спати. Ну піндоси, що з них узяти, тупих.
Тварин в пустелі багато, це видно по слідам. Хоч нам і не пощастило нікого побачити. За винятком.. кота! Цей кіт живе у пустелі, і ходить від табору до табору (кілометрів 5-10 мінімум), його кормлять бедуїни. Уночі виявилося, що цей кіт не єдиний, там їх ціле котяче общєство!
Їздили ми і в Петру, фотографій Петри в інтернеті навалом, нема смислу тут показувати. Скажу лише, що Петра вражає, вживу бачити це чудо - це не то що на фотках. Російськомовний гід нас уже зустрічав біля білетних кас Петри при вході (видно, працівники автопрокатної фірми дали сигнал; араби таки справді одно плем'я). Гід сам жив 9 років у Донецьку, і звідти привіз жінку-росіянку, тому чудово говорив по-російськи. Щоб облазити Петру, за його словами, треба мінімум 10 днів. У нас же був тільки один день, тому ми пройшли тільки по головній алеї та покаталися на осликах в зворотньому напрямку.
У Петрі, поки ми там гуляли, мені за попередньою домовленістю повинні були відремонтувати дальнє світло в машині, одна фара не горіла. Так представники прокатної фірми під'їхали на стоянку буквально через 5 хвилин після того, як я їм подзвонив. Це я про рівень арабського сервісу.
Потім поїхали на Мертве море. Готель був тої ж мережі, просто казковий. Виконаний як середньовікове містечко з вуличками, річкою з рибками, магазинчиками і ресторанами.
Вода у Мертвому морі тепла, густа, масляниста. На камнях наростає кристалами сіль. Повітря цілюще, словами не передати. Знаменитою гряззю Мертвого моря ми, звичайно, теж мазались. Котів на території готелю - тьма!
Побували на панорамному комплексі з музеєм Мертвого моря в горах. Комплекс живиться від сонячної електростанції. В музеї показано, як Мертве море швидко мілішає і скоро може зникнути. Це пов'язано з посиленою експлуатацією річок, які впадають в море, і з хімічною промисловістю на південному його узбережжі. Швидке обміління почалося коли б ви думали? після образованія так званого "гасударства ізр@#ль", щоб воно провалилося в пекло...
У передостанній день нашого перебування ми повернули прокатне авто і полізли в ущелину з річкою, яку примітили раніше на Google Earth. Ущелина виявилась довшою, ніж ми думали; ми хотіли дійти до великого водопаду, та не дійшли - часу не вистачило, наближався захід сонця.
Словом, поїздка була казковою. Два тижні без жидівського бидлізму, серед порядних людей і чудової природи! Але туристичний сектор країни останнім роком терпить убитки від зменшення туризму. Це пов'язано з діями жидостанських і піндоських жидів на Близькому Сході. Схід буквально підпалено цими гамнюками, і в уяві західних туристів в Йорданії теж небезпечно. Звичайно, це повна чуш, але попробуй переконай простого європейського обивателя, отупленого жидівськими західними ЗМІ.. Отак різними шляхами жиди намагаються зруйнувати арабський світ, якщо не прямою агресією, як в Лівії, так економічними методами. Проклятий народ.
Тут дуже мало знімків, друзям доступна більша колекція, десь із п'ятисот фоток (пишіть у приват, кому цікаво), а всього знімків більше двох тисяч.
Ще одна фотка доступна лише зареєстрованим користувачам:
http://diletants.info/index.php/topic,693.0.html
